Ќаука про б≥осферу та њњ об'Їкти, тобто вс≥ науки гуман≥тарн≥ без вин¤тку, науки природнич≥ у власному розум≥нн≥ слова (ботан≥ка, зоолог≥¤, геолог≥¤, м≥неролог≥¤ й т.≥н.), вс≥ науки техн≥чн≥ - прикладн≥ науки в широкому њх розум≥нн≥, - Ї галуз¤ми знанн¤, ¤ке максимально доступне науковому мисленню людини. “ут зосереджуютьс¤ м≥льйони м≥льйони факт≥в, що безперервно науково встановлюютьс¤ й систематизуютьс¤, ¤к≥ Ї результатом орган≥зованоњ науковоњ прац≥, ≥ невпивно ростуть з кожним покол≥нн¤, швидко ≥ св≥домо, починаючи з ’V-XVII стол≥ть. «окрема науков≥ дисципл≥ни про будову знар¤дд¤ наукового п≥знанн¤ нерозривно пов'¤зан≥ з б≥осферою, можуть науково розгл¤датис¤ ¤к геолог≥чний фактор, ¤к про¤в њњ орган≥зованост≥. ÷е науки про духовну творч≥сть людськоњ особистост≥ в њњ соц≥альному оточенн≥, науки про мозок та органи чутт≥в, проблеми психолог≥њ чи лог≥ки. ¬они зумовлюють пошуки основних закон≥в людського наукового п≥знанн¤, т≥Їњ сили, ¤ка перетворила в нашу геолог≥чну епоху охопленн¤ людиною б≥осферою в природне т≥ло, нове за своњми геолог≥чними та б≥олог≥чними процесами - в новий њњ стан, в коосферуЕ Ећожна сказати, таким чином, що б≥осфера Ї основною галуззю наукового знанн¤, хоча т≥льки зараз ми п≥дходимо до њњ наукового вид≥ленн¤ з реальност≥, що нас оточуЇ. ∆ива природа Ї основною рисою ви¤ву б≥осфери, вона р≥зко вир≥зн¤Ї њњ тим самим серед ≥нших земних оболонок. Ѕудова б≥осфери перш за все ≥ б≥льш за все характеризуЇтьс¤ житт¤м. Е нова форма б≥огеох≥м≥чноњ енерг≥њ, ¤ку можна назвати енерг≥Їю людськоњ культури, чи культурною б≥огеох≥м≥чною енерг≥Їю, Ї т≥Їю формою б≥огеох≥м≥чноњ енерг≥њ, ¤ка створюЇ нин≥ ноосферу. ѕ≥зн≥ше ¤ повернус¤ до б≥льш детального викладу наших знань про ноосферу ≥ њх анал≥зу. јле зараз мен≥ необх≥дно в загальних рисах ви¤вити њњ по¤ву на планет≥. ÷¤ форма б≥огеох≥м≥чноњ енерг≥њ властива не лише Homo sapiens, а вс≥м живим орган≥змам. јле, однак, в них вона Ї м≥зерною, пор≥вн¤но з≥ звичайною б≥огеох≥м≥чною енерг≥Їю, ≥ ледь пом≥тно позначаЇтьс¤ в баланс≥ з псих≥чною д≥¤льн≥стю орган≥зм≥в, з розвитком мозку у вищих про¤вах житт¤ ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥, що вчин¤Ї перех≥д б≥осфери в ноосферу лише з про¤вом розуму. …ого про¤ви у предк≥в людини виробл¤лис¤, очевидно, прот¤гом сотень м≥льйон≥в рок≥в, але вони змогли ви¤витис¤ у вигл¤д≥ геолог≥чноњ сили лише в наш час, коли Homo sapiens охопив своњм житт¤м ≥ культурною працею всю б≥осферу. —то¤чи на емп≥ричному грунт≥, ¤ залишив поза увагою, наск≥льки був спроможний, ус¤к≥ ф≥лософськ≥ шуканн¤ ≥ намагавс¤ спиратис¤ лише на точно встановлен≥ науков≥ та емп≥ричн≥ факти й узагальненн¤, зр≥дка припускавс¤ робочих наукових г≥потез. ÷е сл≥д мати на уваз≥ в подальшому. ” зв'¤зку з цим у ¤вища житт¤ ¤ вв≥в зам≥сть пон¤тт¤ "житт¤" пон¤тт¤ "живоњ речовини", що зараз, мен≥ здаЇтьс¤, м≥цно утвердилос¤ в науц≥. "∆ива речовина" Ї сукупн≥стю живих орган≥зм≥в. ÷е не що ≥нше, ¤к наукове, емп≥ричне узагальненн¤ вс≥х чисельних, емп≥рично безсумн≥вних факт≥в, що в≥дом≥ ≥ легко й точно спостер≥гаютьс¤. ѕон¤тт¤ "житт¤" завжди виходить за меж≥ пон¤тт¤ "жива речовина" в галуз≥ ф≥лософ≥њ, фолькльору, рел≥г≥њ, художньоњ творчост≥. ¬се це в≥дпало в "жив≥й речовин≥". ” гущ≥, в ≥нтенсивност≥ й складност≥ сучасного житт¤ людина практично забуваЇ, що вона сама ≥ все людство, в≥д ¤кого вона не може бути в≥докремленою, нерозривно пов'¤зан≥ з б≥осферою - з певною частиною планети, на ¤к≥й вони живуть. ¬они геолог≥чно законом≥рно пов'¤зан≥ з њњ матер≥ально-енергетичною структурою. Ќасправд≥, н≥ один живий орган≥зм у в≥льному стан≥ на «емл≥ не знаходитьс¤. ¬с≥ ц≥ орган≥зми нерозривно ≥ безперервно пов'¤зан≥ - перш за все харчуванн¤ ≥ диханн¤м - з матер≥ально-енергетичним середовищем, що њх оточуЇ. ѕоза ним в природних умовах вони ≥снувати не можуть. Ћюдство, ¤к жива речовина,, нерозривно пов'¤зане з матер≥ально-енергетичними процесами, певною геолог≥чною оболонкою земл≥ - з њњ б≥осферою. ¬оно не може бути в≥д нењ незалежним н≥ на одну хвилину. ѕон¤тт¤ "б≥осфери", тобто "област≥ житт¤", введене було в б≥олог≥ю Ћамарком(1744-1829) у ѕариж≥ на початку ’≤’ ст., а в геолог≥ю - ≈.«юссом (1831-1914) у ¬≥дн≥ в к≥нц≥ того ж стол≥тт¤. ” нашому стол≥тт≥ б≥осфера набуваЇ ц≥лковито нового розум≥нн¤. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к планетне ¤вище косм≥чного характеру. ” ’’ ст., вперше в ≥стор≥њ «емл≥, людина п≥знала й охопила всю б≥осферу, завершила географ≥чну карту планети «емл≥, розселилас¤ по вс≥й њњ поверхн≥. Ћюдство своњм житт¤м стало ц≥л≥сн≥стю. ЌемаЇ жодного клаптика «емл≥, де б людина не могла прожити, ¤кби це було дл¤ нењ необх≥дним. Ќаше перебуванн¤ в 1937-1938 рр. на дрейфуючих крижинах п≥вн≥чного полюса це ¤скраво засв≥дчило, ≥ разом з тим, завд¤ки потужн≥й техн≥ц≥ й усп≥хам наукового мисленн¤, завд¤ки рад≥о ≥ телебаченню, людина може миттЇво розмовл¤ти в будь-¤кому м≥сц≥ нашоњ планети з ким завгодно. ѕерельоти ≥ перевезенн¤ дос¤гли швидкост≥ дек≥лькох сотень к≥лометр≥в на годину, ≥ на цьому вони ще не зупинилис¤. ” геолог≥чн≥й ≥стор≥њ б≥осфери перед людиною в≥дкриваЇтьс¤ величезне майбутнЇ, ¤кщо вона зрозум≥Ї це ≥ не буде застосовувати св≥й розум ≥ свою працю дл¤ самознищенн¤. √еолог≥чний еволюц≥йний процес в≥дпов≥даЇ б≥олог≥чн≥й Їдност≥ ≥ р≥вност≥ вс≥х людей - Homo sapiens ≥ його геолог≥чних пращур≥в Sinanthropus та ≥н., нащадки ¤ких дл¤ б≥лих, червоних, жовтих ≥ чорнихрас - будь-¤ким чином серед них ус≥х - розвиваютьс¤ безперервно в незл≥ченних покол≥нн¤х. ÷е - закон природи. ¬с≥ раси м≥ж собою схрещуютьс¤ ≥ дають плодюче потомство. ≤сторичний процес на наших очах докор≥нним чином зм≥нюЇтьс¤. ¬перше в ≥стор≥њ людства ≥нтереси народних мас - вс≥х ≥ кожного - ≥ в≥льноњ думки особистост≥ визначають житт¤ людини, стають м≥рилом њњ у¤влень про справедлив≥сть. Ћюдство, вз¤те в ц≥лому, стаЇ могутньою геолог≥чною силою. ≤ перед ним, перед його думкою ≥ працею, постаЇ питанн¤ про перебудову б≥осфери в ≥нтересах в≥льно мисл¤чого людства ¤к ц≥л≥сност≥. ÷ей новий стан б≥осфери, до ¤кого ми, не пом≥чаючи того, наближаЇмос¤, ≥ Ї "ноосфера". Ќоосфера Ї новим геолог≥чним ¤вищем на нац≥й планет≥. ¬ н≥й людина вперше стаЇ визначною геолог≥чною силою. ¬она може ≥ повинна перебудовувати докор≥нним чином пор≥вн¤но з тим, що було ран≥ше. ѕеред нею в≥дкриваютьс¤ ве б≥льш ≥ б≥льш широк≥ творч≥ можливост≥. ≤ , мабуть, покол≥нн¤ моЇњ онуки вже наблизитьс¤ до њх розкв≥ту. ќбличч¤ планети - б≥осфера - х≥м≥чно р≥зко зм≥нюЇтьс¤ людиною св≥домо ≥ головним чином несв≥домо. «м≥нюЇтьс¤ людиною ф≥зична ≥ х≥м≥чна пов≥тр¤на оболонка суш≥, вс≥ њњ природн≥ води. ¬насл≥док росту людськоњ культури в ’’ ст., все б≥льш р≥зко стали зм≥нюватис¤ 9х≥м≥чно та б≥олог≥чно) прибережн≥ мор¤ ≥ частини океану. Ћюдина повинна зараз вживати все б≥льше й б≥льше заход≥в дл¤ того, щоб зберегти дл¤ майбутн≥х покол≥нь морськ≥ багатства, що н≥кому не належать. р≥м того, людиною створюютьс¤ нов≥ види ≥ раси тварин ≥ рослин. ¬ майбутньому перед нами вимальовуютьс¤ ¤к можлив≥ казков≥ мр≥њ: людина намагаЇтьс¤ вийти за меж≥ своЇњ планети в косм≥чний прост≥р. ≤, можливо, вийде. «араз ми не можемо не зважати на те, що у велик≥й ≥сторичн≥й трагед≥њ, ¤ку ми переживаЇмо, ми п≥шли в≥рним шл¤хом, що в≥дпов≥даЇ ноосфер≥. Ќоосфера - останн≥й ≥з багатьох стан≥в еволюц≥њ б≥осфери в геолог≥чний ≥стор≥њ - стан наших дн≥в. ’≥д цього процесу лише починаЇ дл¤ нас з'¤совуватис¤ ≥з вивченн¤ њњ геолог≥чного минулого в де¤ких своњх аспектах. Ќаведу к≥лька приклад≥в. ѕ'¤тсот м≥льйон≥в рок≥в тому, в кембр≥йськ≥й геолог≥чний ер≥, вперше в б≥осфер≥ з'¤вилис¤ багат≥ кальц≥Їм скелетн≥ утворенн¤ тварин, а рослин - б≥льше двох м≥льйон≥в рок≥в тому. ÷е - кальц≥Їва функц≥¤ живоњ речовини, зараз сильно розвинена, була одна з найважлив≥ших еволюц≥йних стад≥й геолог≥чних зм≥н б≥осфери. Ќе менш важлив≥ зм≥ни б≥осфери в≥дбулис¤ 70-110 м≥льйон≥в рок≥в тому, в часи крецдовоњ системи, особливо третинноњ. ¬ цю епоху вперше виникли в б≥осфер≥ наш≥ зелен≥ л≥си, вс≥м нам р≥дн≥ й близьк≥. ÷е - друга велика еволюц≥йна стад≥¤, аналог≥чна ноосфер≥. …мов≥рно, в цих л≥сах еволюц≥йним шл¤хом виникла людина близько 15-20 м≥льйон≥в рок≥в тому. «араз ми переживаЇмо нов≥ геолог≥чн≥ еволюц≥йн≥ зм≥ни б≥осфери. ћи входимо в ноосферу. ћи вступаЇмо в нењ - в новий стих≥йний геолог≥чний процес - в гр≥зний час, в епоху руйн≥вноњ в≥йни. јле важливим дл¤ нас Ї факт, що ≥деали нашоњ демократ≥њ йдуть в ун≥сон ≥з стих≥йним геолог≥чним процесом, ≥з законами природи, в≥дпов≥дають ноосфер≥. ћожна дивитись тому на наше майбутнЇ впевнено. ¬оно в наших руках. ћи його не випустимо. - екстенсивне використанн¤ вс≥х вид≥в природних ресурс≥в, ¤ке тривало дес¤тир≥чч¤ми без урахуванн¤ здатност≥ екосистем до самов≥дтворенн¤ й самоочищенню. - јдм≥н≥стративно-командне концентруванн¤ на невеликих площах величезноњ к≥лькост≥ надпотужних х≥м≥чних, металург≥йних, нафтопереробних ≥ в≥йськових промислових п≥дприЇмств ≥ комплекс≥в, ≥нших "г≥гант≥в соц≥ал≥стичноњ ≥ндустр≥њ", а також прискорена реал≥зац≥¤ гранд≥озних план≥в "п≥дкоренн¤" природи. - ц≥лковите нехтуванн¤ традиц≥¤ми господарюванн¤, можливост¤ми природи рег≥он≥в та ≥нтересами кор≥нного населенн¤. - ≤нтенсивна х≥м≥зац≥¤ й хибн≥ способи орган≥зац≥њ с≥льськогосподарського виробництва. - √≥гантськ≥ масштаби мел≥орац≥йних роб≥т без в≥дпов≥дних наукових обгрунтувань та ефективних технолог≥й. - ¬≥дсутн≥сть прот¤гом повоЇнного пер≥оду об'Їктивних довгострокових еколог≥чних прогноз≥в щодо насл≥дк≥в реал≥зац≥њ план≥в розвитку промислового виробництва, енергетики, транспорту. - ¬икористанн¤ на переважн≥й б≥льшост≥ виробництв застар≥лих технолог≥й та обладнанн¤, низьк≥ темпи модерн≥зац≥њ п≥дприЇмств. - Ќевиконанн¤ чинних закон≥в стосовно охорони навколишнього природнього середовища й в≥дсутн≥сть п≥дзаконних акт≥в дл¤ њх ефективноњ реал≥зац≥њ. - ¬≥дсутн≥сть д≥йового державного контролю за виконанн¤м закон≥в про охорону природи та системи покарань за шкоду, запод≥¤ну довк≥ллю. - ¬≥дсутн≥сть пост≥йноњ об'Їктивноњ ≥нформац≥њ дл¤ широких мас населенн¤ про еколог≥чний стан природного середовища, причини його пог≥ршенн¤, про винуватц≥в забруднень ≥ вжити заходи дл¤ пол≥пшенн¤ ситуац≥њ. - ” край низький р≥вень еколог≥чноњ осв≥ти не т≥льки в перес≥чних громад¤н, а й у кер≥вник≥в п≥дприЇмств, державних орган≥зац≥й, ур¤ду, низьк≥ еколог≥чн≥ св≥домост≥, культура. - –≥зке прискоренн¤ негативних економ≥чних, соц≥ально-пол≥тичних та еколог≥чних процес≥в в ”крањн≥ у зв'¤зку з найб≥льшою техногенною катастрофою „орнобильськ≥й ј≈—. - ¬≥дсутн≥сть д≥йових еколог≥чних стимул≥в дл¤ ресурсо- та енерго- збереженн¤. Ћюдина в б≥осфер≥ «емл≥ нин≥ Ї новою силою, новим фактором. "—усп≥льство, - писав ¬.¬ернадський, - стаЇ в б≥осфер≥ Їдиним у своЇму род≥ агентом, могутн≥сть ¤кого з часом зб≥льшуЇтьс¤ ≥з наростаючою швидк≥стю. ¬оно одне зм≥нюЇ по-новому й з великою швидк≥стю структуру самих основ б≥осфери. ¬оно стаЇ все б≥льш незалежним в≥д ≥нших форм житт¤ й еволюц≥онуЇ до нового життЇвого про¤ву". Ќин≥ людина оволод≥ваЇ найб≥льшими, найпотаЇмн≥шими силами природи, ≥ це поставило њњ перед найболюч≥шим питанн¤ - про саму себе. ’то ж вона, людина, ¤ке њњ м≥сце в св≥т≥? як≥ њњ права й обов'¤зки щодо матер≥-природи й самоњ себе? „и Ї межа цих прав? ј ¤кщо Ї, то де вона? "Ћюдина вперше реально зрозум≥ла, - писав ¬ернадський, - що вона - житель планети й може, повинна мислити й д≥¤ти в новому аспект≥, не лише в аспект≥ окремоњ особи, с≥м'њ або роду, держав або њх союз≥в, але й в планетному аспект≥". ќсобливе значенн¤ в усв≥домленн≥ людиною свого м≥сц¤ й рол≥ на «емл≥ мав њњ вих≥д у осмос, коли вона змогла подивитис¤ на св≥й "д≥м" збоку, з висоти косм≥чних орб≥т. осмонавт ¬.—евасть¤нов пише :"Ќа наших очах ≥ за нашою участю в≥дбуваЇтьс¤ процес, ¤кий можна пор≥вн¤ти з революц≥йним переворотом оперника. ћи вдруге - й тепер уже практично - долаЇмо психолог≥чний бар'Їр геоцентризму. ѕерше подоланн¤ цього бар'Їра - теоретичне - було зд≥йснене ћиколаЇм оперником. ¬≥н дов≥в, що «емл¤ - не центр —в≥тобудови, а р¤дова планета, що обертаЇтьс¤ разом з ≥ншими планетами навколо —онц¤. јле, теоретично зм≥стившись з п'Їдесталу "пупа ¬сесв≥ту", «емл¤ практично залишаЇтьс¤ дл¤ людства його Їдиним ≥ неос¤жним ¬сесв≥том. ¬еличезн≥ незв≥дан≥ простори ( не нанесено на карту ц≥л≥ материки), г≥гантськ≥ матер≥альн≥ й енергетичн≥ ресурси (л≥си, земл≥, тваринний св≥т, корисн≥ копалини - всього в достатку) - це був дл¤ людства ц≥лий осмос, ¤кий належно п≥знати, заселити, освоњти. « тих п≥р (з час≥в оперника) ситуац≥¤ докор≥нно зм≥нилас¤. «авд¤ки бурхливому науково-техн≥чному розвитку, особливо за останн≥ 200рок≥в, «емл¤ стала практично тим, чим вона була теоретично - конечним ф≥зичним об'Їктом". ÷ю ж ситуац≥ю влучно характеризуЇ американський письменник-фантаст ј. ларк: " ул¤, навколо ¤коњ можна облет≥ти за 90 хвилин, вже н≥коли не буде дл¤ людей тим, чим вона була дл¤ наших предк≥в". ƒ≥йсно, зараз складаютьс¤ зовс≥м нов≥ взаЇмов≥дносини в систем≥ людина - б≥осфера. «емл¤, що завжди здавалас¤ людин≥ неос¤жною, безкраЇю, великою, сили ¤коњ викликали в нењ благогов≥йний трепет, були гр≥зним нагадуванн¤м про слабк≥сть гомо сап≥Їнс, сьогодн≥ вже такою не Ї. ’оча природн≥ сили й нин≥ не стали слабк≥шими й час в≥д часу нагадують про себе руйн≥вними землетрусами або ≥ншими стих≥йними лихами, але могутн≥сть людини здаЇтьс¤ просто безмежною. ƒ≥¤льн≥сть людини нин≥ зр≥вн¤лас¤ з де¤кими геолог≥чними силами. Ќаприклад, за рахунок роботи тис¤ч рад≥останц≥й, телепередавач≥в, релейних л≥н≥й тощо «емл¤ випром≥нюЇ енерг≥њ в рад≥од≥апазон≥ ( на метрових хвил¤х) б≥льше, н≥ж —онце. ўор≥чно людство лише в с≥льському господарств≥ перем≥щуЇ, перевертаЇ, перелопачуЇ своњми плугами, тракторами, лущильниками масу грунту, в 200 раз≥в б≥льшу, н≥ж увесь п≥сок, намул, глина, ¤к≥ винос¤тьс¤ в океан вс≥ма р≥ками «емл≥. ћи стали провокувати справжн≥ землетруси - й не лише за рахунок п≥дземних ¤дерних вибух≥в, а й завжди спорудженню в сейсм≥чних районах великих водосховищ. ‘ранцузький учений ∆.Ћабейр≥ п≥драхував, що за останн≥ 15 рок≥в людина зб≥льшила швидк≥сть свого пересуванн¤ по планет≥ в 100 раз≥в, посилила експлуатац≥ю природних ресурс≥в у тис¤ч≥ раз≥в, а њњ в≥йськова м≥ць зросла в м≥льйон раз≥в. —ьогодн≥ людина не лише використовуЇ в≥с≥ елементи таблиц≥ ћенделЇЇва, а й створюЇ так≥, ¤ких ран≥ше не було на «емл≥, наприклад, плутон≥й. ”се, добуте з надр «емл≥, людина розс≥юЇ на величезних просторах, колосально прискорюючи перем≥щенн¤ х≥м≥чних елемент≥в у б≥осфер≥ «емл≥, порушуючи традиц≥йн≥ б≥огеох≥м≥чн≥ цикли, що клалис¤ прот¤гом м≥льйон≥в рок≥в. «апаси, ¤к≥ природа накопичувала в своњх коморах прот¤гом ц≥лих геолог≥чних пер≥од≥в, людина розтратила за л≥чен≥ дес¤тил≥тт¤. Ќатом≥сть вона вносить у природу нов≥ сполуки, здеб≥льшого шк≥длив≥ дл¤ б≥осфери. Ќа сьогодн≥ за рахунок техногенноњ д≥¤льност≥ в б≥осфер≥ потрапило вже близько 50тис. р≥зновид≥в х≥м≥чних речовин, не властивих природ≥. Ћюди ще не усв≥домили ¤к сл≥д очевидного факту: «емл¤, на ¤к≥й вони розвинулис¤ до сучасного р≥вн¤, - це маленька планета з обмеженими ресурсами, з дуже вразливим режимом. ¬она вимагаЇ до себе тим дбайлив≥шого ставленн¤, чим ширшими стають можливост≥ людини порушувати цей режим. ќсь ¤к оц≥нюЇ ситуац≥ю, що складаЇтьс¤ нин≥ на «емл≥, акад. Ѕ.–аушенбах :"√оловною причиною численних вад прогресу ¤ назвав би протир≥чч¤ м≥ж вже й тепер вражаючою, пост≥йно зростаючою м≥ццю людини й нашим розумом, ¤кий н≥би не встигаЇ за самим собою. ≤з звичайноњ практики випливаЇ правило: сильним рукам потр≥бна т¤муща й обережна голова. ј ¤кщо рук незм≥рно зб≥льшена техн≥кою, то т≥ вимоги, ¤к≥ ставл¤тьс¤ до голови, зростають багаторазово. ѕ≥шох≥д - нав≥ть необережний ≥ безв≥дпов≥дальний - це одне. ≤ зовс≥м ≥нше - безв≥дпов≥дальний вод≥й автобуса або п≥лот сучасного л≥така. ћен≥ здаЇтьс¤, що ми, людство, опинившись за штурвалом "л≥така прогресуЇмо", ще не зжили в соб≥ вчорашньоњ п≥шох≥дноњ безтурботност≥". ÷¤ безтурботн≥сть людства базуЇтьс¤ на еколог≥чн≥й неосв≥ченост≥ й нев≥гластв≥. —усп≥льство продовжуЇ застосовувати так≥ методи одержанн¤ потр≥бного продукту (металу, хл≥ба тощо), ¤к≥ забезпечують вих≥д у кращому раз≥ 1-2% сировини, а решта в зам≥неному, еколог≥чно спотвореному стан≥ повертаЇтьс¤ в б≥осферу у вигл¤д≥ в≥дход≥в. ≥льк≥сть в≥дход≥в зростаЇ по експонент≥, й дл¤ них на планет≥ вже немаЇ м≥сц¤. «н≥вечено й спотворено всю природу. ј тим часом людина не може жити в ≥нших умовах, н≥ж т≥, в ¤ких вона сформувалас¤. Ћюдина повинна дихати, й притому чистим пов≥тр¤м, а нин≥ на планет≥ чистого пов≥тр¤ практично немаЇ н≥де. Ќам потр≥бно пити чисту воду, а сьогодн≥ на планет≥ немаЇ абсолютно чистоњ води, б≥л¤ багатьох озер ≥ р≥чок сто¤ть застережн≥ таблички : " упатис¤ небезпечно!" Ќам потр≥бно њсти, а врожайн≥сть грунт≥в знижуЇтьс¤ через пост≥йне забрудненн¤ промисловими викидами, нерозумну мел≥орац≥ю тощо. ¬ибух атомних бомб у 1945р. ≥ в дес¤ть раз≥в потужн≥шого термо¤дерного зар¤ду в 1952р. знаменували новий етап у ≥стор≥њ людства. ¬ступивши в ¤дерну еру, воно втратило безсмерт¤. Ќин≥ техн≥чно можливо стало нав≥ть те, що Ї повним лог≥чним абсурдом: багатократне знищенн¤ всього людства. јдже один стратег≥чний п≥дводний човен маЇ вибуховий потенц≥ал, що дор≥внюЇ потенц≥алу к≥лькох других св≥тових в≥йн. ѕро це пророче писав ¬.¬ернадський ще в 1921 р.: "Ќедалеко той час, коли людина одержить у своњ руки атомну енерг≥ю, таке джерело сили, ¤ке дасть њй можлив≥сть будувати своЇ житт¤ так, ¤к вона захочеЕ „и зум≥Ї людина скористатис¤ ц≥Їю силою, скерувати њњ на добро, а не самознищенн¤?" Ќин≥, коли небезпека ¤дерноњ в≥йни зменшилас¤, головною проблемою, що постала перед людством, Ї еколог≥чна ситуац≥¤ на «емл≥, загроза руйнуванн¤ та загибел≥ б≥осфери, а отже й самого людства, спричинена його власними д≥¤ми. Ќайдалекогл¤дн≥ш≥ вчен≥ передбачали цю загрозу давно. “ак, в≥домий французький натурал≥ст ∆.Ћамарк ще в 1820р. писав, що людина, завд¤ки виготовленню й удосконаленню р≥зних знар¤дь, зум≥ла п≥дкорити соб≥ тварин, ¤к≥ зростом ≥ силою переважали њњ. Ћюдство швидко зб≥льшило свою чисельн≥сть, зайн¤ло вс≥ м≥сц¤, придатн≥ дл¤ проживанн¤, усунувши конкурент≥в. як вважав Ћамарк, людина, засл≥плена власним егоњзмом, не замислюЇтьс¤ над насл≥дками своЇњ д≥¤льност≥. Ќегативно оц≥нюЇ д≥¤льн≥сть людини й американський досл≥дник √.ћарш. ” 1866р. в≥н змалював вражаючу картину негативних зм≥н довк≥лл¤, спричинених людиною - знищенн¤ л≥с≥в, вид≥в тваринного й рослинного св≥ту тощо. ∆ива природа, на думку √.ћарша, становить певну ц≥л≥сн≥сть й дедал≥ б≥льше порушуЇ цю р≥вновагу та пропорц≥њ м≥ж орган≥чними й неорган≥чними складовими довк≥лл¤, вважав ћарш, винищуЇ природу, причому з розвитком цив≥л≥зац≥њ темпи та нещадн≥сть цього процесу зростають. ƒ≥¤льн≥сть людини може призвести до таких зм≥н кл≥мату, закликаЇ "Ебути обережним, коли йдетьс¤ про широкомасштабн≥ втручанн¤ в безпосередн≥ пор¤дки орган≥чного чи неорган≥чного св≥ту". –азом ≥з тим ≥снували й ≥нш≥ погл¤ди щодо взаЇмод≥њ людини й довк≥лл¤. ƒе¤к≥ в≥дом≥ натурал≥сти XVIIIст., зокрема француз ∆.Ѕюффон ≥ рос≥¤нин .Ѕер, а також англ≥йський учений ’≤’ ст. ј.”оллес, висунули тезу про протисто¤нн¤ людини природ≥, розгл¤дали природу ¤к ¤вище, вороже цив≥л≥зац≥њ, несум≥сне з нею чи принаймн≥ таке, що потребуЇ докор≥нних зм≥н, удосконаленн¤ та пристосуванн¤ до потреб людства. ѕод≥бноњ точки зору дотримувавс¤ й видатний рос≥йський учений .≈.÷≥олковський. в≥н вважав, що в майбутньому на «емл≥ мають жити лише люди, а тварини будуть усунен≥ людиною за допомогою "гуманних" метод≥в, зокрема стерил≥зац≥њ. —ама ж людина, зг≥дно з передбаченн¤ми ÷≥олковського, мусить перебудувати власний орган≥зм ≥ стати автотрофною ≥стотою, здатною безпосередньо засвоювати сон¤чну енерг≥ю. “ака "еф≥рна ≥стота" буде ≥снувати незалежно в≥д б≥осфери й неодм≥нно переселитьс¤ ≥з «емл≥ в осмос, де дл¤ нењ ≥снують кращ≥ умови - море сон¤чноњ енерг≥њ, в≥дсутн≥сть т¤ж≥нн¤ тощо. ¬ еру освоЇнн¤ осмосу часто згадують крилатий висл≥в ÷≥олковського це було програмою розвитку всього людства на майбутнЇ. Ќайповн≥ше цей п≥дх≥д до проблеми розвитку людства та його взаЇмов≥дносин ≥з б≥осферою було вт≥лено в концепц≥њ ноосфери. “ерм≥н "ноосфера" (з грец.- сфера розуму) запропонував французький ф≥лософ ≥ природознавець ѕ.“ей¤р де Ўарден. ¬иповнив його зм≥стом ≥ розвив ¬.≤.¬ернадський. у своњх прац¤х, зокрема в статт≥ " ≥лька сл≥в про ноосферу", опубл≥кован≥й незадовго до смерт≥ вченого в 1944р., ¬ернадський наводить своњ думки про подальший розвиток б≥осфери та њњ перех≥д у нову ¤к≥сть - ноосферу. «а концепц≥Їю ноосфери, людство перетворилос¤ на найпотужн≥шого геолог≥чну силу на планет≥. ¬ернадський п≥дкреслюЇ, що прот¤гом останн≥х 500 рок≥в воно освоњло нов≥ форми енерг≥њ - парову, електричну, атомну й навчилос¤ використовувати майже вс≥ х≥м≥чн≥ елементи. Ћюдина проникла на к≥лометри в глиб «емл≥ й п≥днеслас¤ на л≥тальних машинах на 20 км. над њњ поверхнею. Ћюдство освоњло всю б≥осферу й одержало набагато б≥льшу, пор≥вн¤но з ≥ншими орган≥змами, незалежн≥сть в≥д навколишнього середовища. Ќаукова думка й д≥¤льн≥сть людини зм≥нили структуру б≥осфери, зумовили ф≥зичн≥ й х≥м≥чн≥ зм≥ни атмосфери, г≥дросфери та л≥тосфери «емл≥. Ќезаймана природа швидко зникаЇ, з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ екосистеми та ландшафти - м≥ста, культурн≥ земл≥, дл¤ ¤ких характерн≥ прост≥ш≥ угрупованн¤ орган≥зм≥в. ќск≥льки де¤к≥ зм≥ни в б≥осфер≥ Ї небажаними дл¤ людей, ¬ернадський вважаЇ, що вони мають докласти певних зусиль, щоб, скаж≥мо, зберегти корисн≥ види рослин ≥ тварин. “обто його п≥дх≥д до ц≥Їњ проблеми Ї суто рац≥онал≥стичним - зберегти в б≥осфер≥ сл≥д лише те , що визначаЇтьс¤ корисним чи виг≥дним люд¤м. "—ередовище Ї чужим дл¤ людини та њњ культури, зд≥йснюЇ на нењ тиск", - пише вчений. ¬≥н в≥таЇ той факт, що "дика" б≥осфера законом≥рно зам≥нюЇтьс¤ ноосферою, тобто ¤к≥сно новою б≥осферою. Ѕ≥осфера, таким чином, розгл¤даЇтьс¤ ¤к буд≥вельний матер≥ал дл¤ створенн¤ в далекому майбутньому маЇ стати основою кер≥вною силою розвитку ноосфери. “аким чином, ноосфера в розум≥нн≥ ¬ернадського Ї фактично синон≥мом т≥Їњ техносфери, ¤ка нин≥ створюЇтьс¤ на «емл≥. „ерез 50 рок≥в п≥сл¤ виходу його праць з'¤сувалос¤, що розвиток техносфери спричинюЇ руйнуванн¤ б≥осфери, зокрема њњ основних, життЇво важливих дл¤ ≥снуванн¤ людства ланок. Ќин≥ постала загроза загибел≥ цив≥л≥зац≥њ та повноњ деградац≥њ б≥осфери, що, зокрема констатуЇтьс¤ в р≥шенн¤х ¬сесв≥тньоњ конференц≥њ ќќЌ з навколишнього середовища й розвитку (–≥о-де-∆анейро, 1992). «а п≥драхунками еколог≥в, дл¤ крупних тварин ≥з масою т≥ла б≥льше 1кг, зокрема ссавц≥в, у будь-¤ких б≥отах ≥снуЇ певне порогове значенн¤ споживанн¤ - близько 1% продукц≥њ б≥оти. ¬ раз≥, ¤кщо ¤кийсь вид починаЇ споживати б≥льше, д≥¤льн≥сть б≥оти дезорган≥зуЇтьс¤, й ст≥йк≥сть навколишнього середовища порушуЇтьс¤. ўоправда, завд¤ки великим розм≥рам б≥осфери порушенн¤ в б≥от≥ може компенсуватис¤ ≥ншими б≥отами, ≥ ст≥йк≥сть ус≥Їњ системи збер≥гаЇтьс¤. ѕроте людство нин≥ дос¤гло такого р≥вн¤ розвитку, коли порушуютьс¤ вс≥ складов≥ б≥осфери, вс¤ б≥осфера в ц≥лому. ѕоки людство було нечисленним ≥ споживало менше одного процента продукц≥њ б≥оти, природн≥ угрупованн¤ вид≥в компенсували неспри¤тлив≥ насл≥дки д≥¤льност≥ людини, збер≥гаючи незм≥нним навколишнЇ середовище. ¬ ’’ ст., частка споживанн¤ людиною продукц≥њ (њжа дл¤ людей ≥ св≥йських тварин, використанн¤ деревини тощо) зб≥льшилас¤ до дес¤тк≥в в≥дсотк≥в. ÷е на пор¤док перевищуЇ допустиме порогове навантаженн¤ на б≥оту, ¤ке вже не компенсуЇтьс¤ зруйнованою б≥отою континент≥в, що сама стала забруднювачем навколишнього середовища. “ак, нин≥ в атмосферу б≥отою континент≥в викидаЇтьс¤ ст≥льки ж вуглекислого газу, ск≥льки вид≥л¤Їтьс¤ внасл≥док спалюванн¤ м≥нерального палива. р≥м того, до по¤ви людини вс≥ процеси в б≥осфер≥ базувалис¤ на використанн≥ в≥дпов≥дних ресурс≥в. Ќин≥ 90% споживаноњ енерг≥њ людство одержуЇ з нев≥дновних порушень у б≥осфер≥. Ќаприклад, природа за м≥льйони рок≥в не створила механ≥зм≥в нейтрал≥зац≥њ рад≥оактивного забрудненн¤ поверхн≥ земл≥ чи води. јбсолютно нереальною сьогодн≥ видаЇтьс¤ ≥де¤ ¬ернадського, зг≥дно з ¤кою розум людини може керувати вс≥ма процесами в б≥осфер≥. «а п≥драхунками доктора ф≥зико-математичних наук ¬.√оршкова, на «емл≥ ≥снуЇ 10 екземпл¤р≥в живих орган≥зм≥в, а ≥нформац≥йн≥ потоки в б≥осфер≥ б≥льш н≥ж на дес¤ть пор¤дк≥в перевищують граничн≥ можливост≥ вс≥х комп'ютер≥в св≥ту. ƒл¤ того, щоб дос¤гти швидкост≥ переробки ≥нформац≥њ природною б≥отою, людству потр≥бно було б вкрити всю поверхню «емл≥, зокрема й океани, суц≥льним шаром ≥деальних комп'ютер≥в розм≥ром ≥з бактер≥ю кожний, з ком≥рками пам'¤т≥ молекул¤рних розм≥р≥в ≥ розробити програми њх д≥њ за типом генетичних програм к≥лькох м≥льйон≥в б≥олог≥чних вид≥в, що живуть на «емл≥. ÷¤ штучно створена б≥ота мала б бути складн≥шою за природну (згадаймо правило ≈шб≥) р≥м того, вона поглинала б менше 99% енерг≥њ, ¤ку споживаЇ цив≥л≥зац≥¤. ќтже, на задоволенн¤ потреб людство залишивс¤ б усього один в≥дсоток енерг≥њ, а зб≥льшенн¤ енергоспоживанн¤ викликало б згубн≥ зм≥ни кл≥мату «емл≥. ≤ншими словами, зд≥йснивши мр≥ю ¬ернадського про керуванн¤, ск≥льки воно мало до ц≥Їњ титан≥чноњ роботи в≥д природноњ, некерованоњ людиною, б≥осфери. ўе одна особлив≥сть створеного людиною середовища (ноосфери чи техносфери) привертаЇ увагу вчених - штучне середовище починаЇ саморозвиватис¤. Ќоосфера набуваЇ рис, що н≥¤к не випливають ≥з попередньо поставлених людьми завдань. Ќа думку доктора географ≥чних наук ё.ѕузанченка, дл¤ такоњ складноњ системи, ¤к б≥осфера, характерн≥ нер≥вноважн≥ процеси, основою особлив≥стю ¤ких Ї те, що вони не п≥дл¤гають суворому передбаченню. ѕрикладом таких нер≥вноважних, непередбачуваних процес≥в Ї повед≥нка комах. ¬насл≥док розвитку х≥м≥њ 50-т≥ роки було створено отрутох≥м≥кати, ¤к≥ мали повн≥стю позбавити с≥льське господарство в≥д комах-шк≥дник≥в. ” лабораторних умовах комахи д≥йсно знищувалис¤ повн≥стю. “а на етап≥ практичного застосуванн¤ отрутох≥м≥кат≥в ви¤вилос¤, що через к≥лька покол≥нь комахи набувають ст≥йкост≥ до д≥њ отрутох≥м≥кат≥в ≥ дл¤ знищенн¤ потр≥бно нов≥, токсичн≥ сполуки. «м≥нюючись зг≥дно з власними непередбачуваними внутр≥шн≥ми законами, ноосфера починаЇ виступати в рол≥ фантастичного чудовиська ‘ранкенштейна, що пожираЇ свого творц¤. Ќа думку сучасного рос≥йського ф≥лософа ¬. утирЇва, ноосфера ¤к гармон≥¤- це типовий приклад утоп≥њ. „и Ї вих≥д з т≥Їњ кризи, ¤ку переживаЇ людство? „и маЇ воно шанси на виживанн¤? ќдним ≥з вар≥ант≥в виживанн¤ Ї виконанн¤ принаймн≥ двох головних завдань. 1. ѕерех≥д до енергоспоживанн¤ вин¤тково за рахунок в≥дновних ресурс≥в ≥ використанн¤ найб≥льш еколог≥чно чистих технолог≥й. якщо внасл≥док цього антропогенне навантаженн¤ на б≥осферу впадаЇ нижче порогового р≥вн¤, вона повернетьс¤ до природного стану, в≥дновивши здатн≥сть компенсувати вплив людства. ќск≥льки сучасне енергоспоживанн¤ на 90% базуЇтьс¤ на нев≥дновних ресурсах, то в≥дмова в≥д них ≥ перех≥д на в≥дновн≥ спричинить скороченн¤ енергоспоживанн¤ приблизно в дес¤ть раз≥в. ўоб це не призвело до катастрофи, сл≥д виконувати друге основне завданн¤. 2. —короченн¤ чисельност≥ населенн¤ «емл≥ в дес¤ть раз≥в пор≥вн¤но з нин≥шн≥м р≥внем. —короченн¤ маЇ бути пропорц≥йним к≥лькост≥ населенн¤ кожноњ крањни при безумовному збереженн≥ малих народ≥в ≥ в≥дбуватис¤ шл¤хом впровадженн¤ програм регулюванн¤ с≥м'њ тощо. ÷ю програму сл≥д поЇднати з програмою обмеженн¤ енерго- та ресурсоспоживанн¤. Ќа жаль, ц≥ завданн¤ нин≥ не виконуютьс¤. “ак технолог≥њ, заснован≥ на використанн≥ в≥дновних ресурс≥в, майже не розвиваютьс¤, бо вони за сучасних умов Ї неконкурентноздатними щодо технолог≥й, пов'¤заних з експлуатац≥Їю нев≥дновних ресурс≥в. ѕрограма зниженн¤ к≥лькост≥ населенн¤ шл¤хом стримуванн¤ темп≥в народжуваност≥ наштовхуЇ на оп≥р рел≥г≥йних к≥л ( мусульманських ≥ католицьких), ¤к засв≥дчила ¬сесв≥тн¤ конференц≥¤ ќќЌ ≥з питань демограф≥њ ( ањр,1994). ƒетальн≥ше проблему стратег≥њ й тактики виживанн¤ людства буде розгл¤нуто в розд≥л≥ 2.8. ћи повинн≥ ¤сно розум≥ти, що людство й надал≥ буде перетворювати б≥осферу, але це перетворенн¤ маЇ узгоджуватис¤ з потребами зростаючого людства й з розвитком сусп≥льства. ƒе¤к≥ д≥њ людей повинн≥ бути заборонен≥. ƒо них належать, перш за все, продовженн¤ гонки озброЇнь, накопиченн¤ смертоносноњ ¤дерноњ, х≥м≥чноњ та бактер≥олог≥чноњ зброњ, непродуман≥ гранд≥озн≥ плани "перетворенн¤ природи", нерозумне втручанн¤ в р≥вновагу природних процес≥в. ¬≥домий х≥рург ћ.јмосов вважаЇ, що людство неминуче маЇ обмежити своњ потреби. ¬узький м≥щанський св≥тогл¤д, гонитва за модою, за задоволенн¤ своњх примх призводить до божев≥льного розтрачуванн¤ ц≥нних природних ресурс≥в, до зростаючого до ¤кнайширшого задоволенн¤ духовних потреб, до п≥знанн¤ самоњ людини, њњ безмежного внутр≥шнього св≥ту, њњ ћ≥крокосму. ≤. ант сказав: "™ два чуда - зор¤не небо над нами й моральний закон всередин≥ нас". ќбидва вони Ї ви¤вом ƒуха - осм≥чного –озуму, ¤кий вт≥лено на «емл≥ в гомо сап≥Їнс.