ћедицина у ¬≥зант≥њ ≈поха виникненн¤, розвитку й занепаду феодальних сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин дл¤ переважноњ б≥льшост≥ крањн ™вропи, частково й ≥нших континент≥в, припадаЇ на середн≥ в≥ки. ¬ той час ¤к «ах≥дна –имська ≥мпер≥¤. ¬насл≥док завоювань тевтонами. ельтами. √отами, перебувала у стан≥ економ≥чного ≥ культурного занепаду. —х≥дна частина –имськоњ ≥мпер≥њ - ¬≥зант≥¤ збер≥гала ≥ розвивала ще прот¤гом в≥к≥в здобутки античноњ культури, зокрема ≥ в галуз≥ науковоњ медицини. Ћ≥кар¤м-ученим ¬≥зант≥њ належить велика заслуга складанн¤ зб≥рник≥в, в ¤ких вони кр≥м своњх спострежень вм≥щували цитати з твор≥в багатьох античних автор≥в - спец≥ал≥ст≥в в медицин≥. јвтором одного з найв≥дом≥ших зб≥рник≥в був ќр≥баз≥й з ѕергама (326-403), дв≥рський л≥кар ≥мператора ёл≥ана. ќр≥баз≥й уклав зб≥рник "—инопсис" з 72 книг класичних л≥тературних праць, в ¤кий ув≥йшли окрем≥ прац≥ √≥пократа, ≈раз≥страта, √алена. ¬ин¤ткове значенн¤ зб≥рник ор≥баз≥¤ маЇ дл¤ ≥стор≥њ х≥рург≥њ. ¬≥н наводить прац≥ багатьох х≥рург≥в, ¤к≥ без цього залишилис¤ б нев≥домими дл¤ ≥стор≥њ медицини. —еред х≥рург≥в в≥н згадуЇ јнт≥ллу, ‘≥лсир≥¤ - автор≥в в≥домих метод≥в операц≥њ аневризм, ¤кими користуЇтьс¤ ≥ сучасна х≥рург≥¤. « 72 книжок зб≥рника ќр≥баз≥¤ до нас д≥йшло лише 17. ¬ них знаходимо перший образ перших слинних залоз, б≥льш докладно описан≥ ж≥ноч≥ статев≥ органи. ќр≥баз≥й вже визнавав незаперечний авторитет √алена; з нього, можна сказати, починаЇтьс¤ "гален≥зм." «б≥рник јсц≥¤ јм≥дського (VI ст. н.е.) складаЇтьс¤ з 16 книжок. Ќайважлив≥шими з наведених у зб≥рнику Ї прац≥ јрх≥гена ≥ ѕос≥дон≥¤, в ¤ких зроблено першу спробу пов'¤зати нервов≥ псих≥чн≥ захворюванн¤ ≥з захворюванн¤м мозку. ¬ передньому мозку в≥н показував у¤вленн¤, в середньому - розум, в задньому - пам'¤ть, виход¤чи з того, що порушенн¤ кожного з цих вид≥в в д≥¤льност≥ мозку може наставати окремо, незалежно в≥д ≥ншого. «бер≥гс¤ зб≥рник з 7 книжок ѕавла ≈г≥нського (VII ст. н.е.). ѕавло ≈г≥нський - учень школи в јлександр≥њ, де в≥н з великим усп≥хом продовжував л≥карську д≥¤льн≥сть ≥ п≥сл¤ захопленн¤ цього м≥ста арабами. …ого зб≥рник класичних медичних праць з додатком власного великого досв≥ду, головне в галуз≥ х≥рург≥њ, було перекладено на арабську, п≥зн≥ше на латинську мову, ≥ в≥н широко використовувавс¤ в медичних школах ще в XV - XVI ст. « л≥кар≥в-учених ¬≥зант≥њ найориг≥нальн≥шим був јлЇксандр трапесський (526-605). –одом з ≈феса, л≥кар ≥мператорського двору. …ому належать прац≥, з≥бран≥ в 12 книжках, в них описаноз багатьма новими детал¤ми р¤д нервово-псих≥чних захворювань, очн≥ та кишков≥ захворюванн¤. —еред останн≥х найдокладн≥ше описано кишкових паразит≥в. ¬≥н вважав, що л≥кар повинен передус≥м запоб≥гти захворюванн¤м, з'¤сувати њх причини, на що мало звертали уваги в т≥ часи. "Ќа хворого в≥н повинен дивитис¤ ¤к на м≥сто в облоз≥ ≥ намагатис¤ вр¤тувати його вс≥ма засобами науки й майстерност≥, - писав јлЇксандр трапесський. ѕризначенн¤ сильних проносних, прип≥канн¤, масивн≥ кровопусканн¤ - це кара дл¤ хворого, а не л≥куванн¤. ѕотр≥бно, видавл¤ючи хворобу, не вбивати самого хворого. ќдне з важливих завдань л≥кар¤ - запоб≥гти хвороб≥." јлЇксандр “рапЇсський створив велику школу, серед його учн≥в буливих≥дц≥ ≥з слов'¤нських земель - Ѕолгар≥њ, —ерб≥њ, ’орват≥њ, ¤к≥ входили до складу ¬≥зант≥њ. Ќа противагу –иму у ¬≥зант≥њ медицина ≥ медична профес≥¤ були у велик≥й пошан≥. ќск≥льки нова христи¤нська рел≥г≥¤ вважала догл¤д за хворими за велику чесноту, медицину вивчали широк≥ кола осв≥дчених людей ¤к серед св≥тських, починаючи з ≥мператора, так ≥ серед духовних, аж до патр≥арха. ≤мператор ≈ммануњл I оленен вважав себе наст≥льки компетентним у медицин≥, що особисто л≥кував свого високого гост¤ ≥мператора Ќ≥меччини онрада III.ћедицину вивчали ≥ ж≥нки, ¤к≥ працювали в шпитал¤х. «а статутом, при вс≥х грецьких монастир¤х були шпитал≥. ” монастир≥ пантократора, заснованому в 1112р. ≥мператором ≥ваном III працювало 10 л≥кар≥в, з них 3 х≥рурги, 7 пом≥чник≥в. ¬чен≥-л≥кар≥ в≥зант≥њ внесли багато нового в л≥куванн¤ внутр≥шн≥х хвороб, г≥неколог≥ю. ѕед≥атр≥ю, воЇнну х≥рург≥ю. ¬ихованцем јлександр≥њвськоњ школи Ќ≥колаЇм ћ≥ренсом , ¤кий був л≥карем ≥мператора ћихайла III ѕапсолога, було складено фармаколею (1261р.) з 2656 л≥кувальних формул, ¤ка була основана дл¤ 3х. ћедицини до XVII ст. ѕаризький медичний факультет заснував першу в св≥т≥ вищу школу типу ун≥верситету. —еред ≥нших наук було засновано в Ѕолгар≥њ у м≥ст≥ ќхр≥д≥л≥карем л≥ментом (помер у 916 р.). « часом умови дл¤ розвитку науки у ¬≥зант≥њ ставали дедал≥ г≥ршими. р≥м заворушенн¤ соц≥ального характеру в сам≥й ≥мпер≥њ пост≥йних в≥йн з р≥зними завойовниками, ¤к≥ заз≥хали на цю багату крањну, духовн≥ сили народу втрачалис¤ на боротьбу з р≥зними "Їрес¤ми"- ухилами в нов≥й, ще не ц≥лком сформован≥й, державн≥й рел≥г≥њ - христи¤нств≥, ¤ке, ставши ортодоксальним, дедал≥ б≥льше пригн≥чувало людський розум. ’ристи¤нство оф≥ц≥ально зм≥нило культ греко-римських у ¬≥зант≥њ за час≥в правл≥нн¤ ≥мператора онстантина (306-337). «а христи¤нським вченн¤м, земне житт¤ само по соб≥ Ї лише перех≥дний стан удосконаленн¤ душ≥ дл¤ блаженства в загробному житт≥. ульт здорового красивого т≥ла, земних радощ≥в, ¤кий був властивий св≥тогл¤дов≥ античних грек≥в ≥ римл¤н, зм≥нивс¤ культом "убиванн¤ плот≥."¬се, що робить житт¤ рад≥сним, св≥тлим - в≥д ди¤вола. Ќаука на погл¤д представник≥в церкви - "служниц¤ богослов'¤,"все, що належить знати людин≥, в≥дкритоњй у св¤тому письм≥, у творах отц≥в церкви ≥ визнаних нею авторитет≥в давн≥х час≥в, ¤ких свого часу "Ѕог сподобив" ≥ в≥дкрив њм ≥стину. ¬с≥ нов≥ в≥дкритт¤ в науц≥ викликали п≥дозру, все, що хочеш найменшою м≥рою в≥др≥зн¤лос¤ в≥д догм церкви, вважалос¤ "Їрессю." “аке ставленн¤ церкви до науки з ус≥Їю жорсток≥стю ви¤вилос¤ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, де церкву очолили римськ≥ папи, створивши з часом наймогутн≥ше в ≥стор≥њ людства рел≥г≥йне об'Їднанн¤ - католицьку церкву, в≥дт¤жкого реакц≥йного впливу ¤коњ народи багатьох крањн ще не повн≥стю зв≥льнилис¤ ≥ до наших час≥в. ” перше часи, коли до христи¤н перейшли греко-римськ≥ храми, вони влаштували в них притулки дл¤ хворих, людей похилого в≥ку, кал≥к. ѕерш≥ так≥ притулки - л≥карн≥ були заснован≥ в≥рменами в есар≥њ (ћала јз≥¤) в 369р. та в≥зант≥йською ≥мператрицею ™вдок≥Їю в 400р. в ™русалим≥. Ќайб≥льшою л≥кувальною установою був шпиталь в онтанстинопол≥. ” шпитал≥ були окрем≥ в≥дд≥ли дл¤ х≥рург≥них хворих та хворих на гар¤чку. Ќа чол≥ цих в≥дд≥л≥в сто¤ли досв≥дчен≥ л≥кар≥. ¬они мали пом≥чник≥в, спец≥ально п≥дготовлених дл¤ догл¤ду за хворими. ≥льк≥сть л≥жок у шпитал≥ обчислювалась багатьма сотн¤ми. « прийн¤тт¤м на –ус≥ христи¤нства звичай орган≥зац≥њ при монастир¤х притулк≥в дл¤ хворих перейшов ≥ в нашу крањну. ¬≥зант≥¤ в ≥стор≥њ медицини, ¤к ≥ в наших галуз¤х культури, в≥д≥грала видатну роль в передач≥ античноњ спадщини в крањни —х. та ™вропи. ќсоюливий вплив вона мала на розвиток медицини слов'¤нських народ≥в ¬≥рмен≥њ, √руз≥њ. —.ј.¬ерхратський:"≤стор≥¤ медицини" 1983р. ињв